7 звичок надзвичайно ефективних людей: коротко по суті

Вашій увазі короткий зміст книги “7 навичок високоефективних людей” Стівена Р. Кові з моїми доповненнями і роздумами по темі.

Звички високоефективних людей

Автор стверджує (і цілком справедливо), що перші три навички – це особисті перемоги, а четверта, п’ята і шоста навички – перемоги публічні. Тобто першочергове завдання високоефективної особистості – це перемога над самим собою, а далі вибудовування взаємин з навколишнім світом.

Звичка 1: Проактивність

У сенс слова “проактивність” Стівен Кові вклав поєднання наступних якостей і дій:

• взяття на себе відповідальності, за те, що відбувається у вашому житті. Ви ніколи нічого не досягнете, якщо будете звинувачувати у своїх проблемах державу, батьків, начальника, свій соціальний статус, фізичні недоліки, невірного чоловіка/дружину і т.д.

Чому люди не хочуть брати на себе відповідальність? Бо не хочуть виглядати в очах суспільства слабкими, дурними, ледачими.

Підсвідомо ми всі хочемо бути гарними в очах соціуму, такими нас створила природа. На її думку, належність до натовпу робить нас менш уразливими. Адже одинаку в жорстокому світі вижити набагато важче: його може шаблезубий тигр загризти, наприклад. Або сам одинак через незнання може з’їсти отруйну доісторичну ягоду.

На щастя, ті часи давно минули. І та ж природа наділила нас вибором (точніше, товстою корою головного мозку, яка дозволяє нам його робити).

Що важливого в тому, щоб уміти визнавати власні помилки і відповідати за свої слова і вчинки?

А те, що в цьому випадку з’являється можливість все змінити. І це приводить нас до наступної складової проактивності.

• розуміння свого кола впливу. Я ніяк не можу вплинути на те, що раптово пішла злива. Це знаходиться поза колом мого впливу. Але я можу носити в сумочці парасольку, і тоді мені значно легше буде впоратися з дощем.

Сподіваюся, всі зрозуміли, що мова не про погоду?

Коли ви знаєте, що в силах щось змінити, але при цьому нічого не робите, це має наслідки. Кожен вибір вашої реакції на зовнішні події має наслідки, навіть якщо ви обрали НІЯК не реагувати. І якщо ці наслідки впливають на вас негативно, ВИ несете відповідальність за ці наслідки, тому що ваша реакція лежала в колі вашого впливу.

Звідси випливає наступна складова проактивності:

• ініціативність, прагнення розширити своє коло впливу.

Тут важливо розуміти різницю. Є дії, спрямовані на досягнення якихось конкретних життєвих цілей. А є – звалювання на себе якихось зобов’язань, які в довгостроковій перспективі не принесуть до вашого життя того, чого вам би хотілося. Щоб цю різницю розуміти, необхідно чітко усвідомлювати свої цінності і життєві принципи.

Вправа по темі

Кові дає оригінальний інструмент для визначення своїх цінностей:

1. Виділіть 40-60 хвилин часу, візьміть ручку і папір і знайдіть відокремлене місце.
2. Уявіть власний похорон. Так-так, власний похорон. Уявіть, що зібралися люди, які вас люблять, сім’я, друзі, колеги.
3. Уявіть, що кожен з них говорить про те, якою ви були людиною, яким вони вас запам’ятали.
4. Запишіть, що б ви хотіли, щоб говорили про вас члени сім’ї, співробітники, друзі. Уявіть найближчих з них і прокажіть промову від їх осіб.
5. А тепер найважливіше: зіставте те, що “сказали” про вас, з тим, що є насправді. Є розбіжності?

Саме ці розбіжності повинні стати вашими підказками у формуванні життєвих принципів і цінностей.

“Опис” вас на ваших “похоронах” потрібно зберегти і періодично перечитувати, щоб розуміти, якою людиною ви хочете бути. Цей список допомагає приймати складні рішення і підтримує мотивацію в прагненні бути кращою версією себе.

Звичка 2: Починати, пам’ятаючи про мету

Друга навичка надзвичайно ефективних людей опосередковано пов’язана із вправою, описаною вище. Автор веде до того, що головна мета особистості – бути тією людиною, про яку говорять на її “похороні”. І кожна справа, велика або маленька, яку ви починаєте робити, повинна бути кроком до цієї мети.

На жаль, навіть ті, хто вміють ставити і досягати цілі, часто відхиляються від наміченого шляху. Коли людина виявляє, що відхилилася, вона також виявляє величезні втрати часу, грошей, важливих відносин, і деколи навіть… себе.

Щоб не забувати про мету і не втрачати мотивацію, Стівен Кові рекомендує зосередитися на наступному:

• не робіть центром свого життя нічого, крім принципів. Цей той фільтр, через який повинні проходити ваші дії.

Письменник наводить безліч історій реальних людей і прикладів з життя, коли людина зосереджується на партнері, на грошах, на матеріальних благах, на дітях, на релігії. І не розуміє до кінця, навіщо їй усе це потрібно.

А коли трапляється “позаштатна” ситуація (партнер кинув, інфляція в країні, дитина стала підлітком і не цінує вас, релігійні догми стали сумнівними, вас звільнили), людина виходить з ладу.

• ви в силах змінювати сценарії вашого життя. Або, словами статусу з соцмережі: “ви зміните своє життя тоді, коли зрозумієте, що не обов’язково жити так, як вас вчили”.

Фундамент особистості людини формується в дитинстві та підлітковому віці. Ми зчитуємо моделі поведінки наших батьків та інших родичів, намагаємося бути схожими на своїх кумирів-знаменитостей, слухаємо (навіть коли неохоче) вчителів у школах. Вся інформація про те, як жити, любити, поводитися, щільно записується у нашій підсвідомості.

Таким чином, коли ми вже дорослі, ми щиро вважаємо, що знаємо і розуміємо світ. Але чим більше ми в цьому впевнені, тим менше у нас гнучкості розуму. Тим менше ми здатні навчитися чомусь і вийти за рамки буденного життя і змінити його на краще.

Звичка 3: Найважливіше – першим пріоритетом

У цій частині книги про звички надзвичайно ефективних людей автор дає поради з тайм-менеджменту і самодисципліни. На мій погляд, ця глава романтизована і трохи розтягнута: у ній Кові розповідає, про те, як планувати день, тиждень, але у звичайної людини, як правило, завжди є маленькі форс-мажори, які тупо не вписуються в жодні плани.

Найбільш корисними тут виявилися наступні інструменти управління своїм життям:

• матриця Ейзенхауера. Виглядає вона ось так:

Перші два квадранта матриці становлять основу життя високоефективної особистості. Квадрант №2 при цьому повинен бути не менш важливий, ніж квадрант №1.

Решту два квадранта Кові радить зовсім виключити з життя. Звичайно, це навряд чи можливо, але потрібно прагнути їх мінімізувати. З четвертим квадрантом, який представляє собою суцільного пожирача часу і сил, необхідно боротися зусиллям волі, “ловити себе за руку”.

А справи з третього квадранту – делегувати.

• делегування теж є потужним інструментом, який часто недооцінюють.

У матриці Ейзенхауера найскладніше заповнити саме квадрант №3. З пантелику збиває терміновість справи – чим швидше щось потрібно зробити, тим воно здається важливіше. Але це пастка.

Як у неї не попастися?

Необхідно пропустити справу через фільтр цінностей і принципів:

• Як те, що мені потрібно зараз зробити, допомагає мені бути кращою версією себе?
• Чому і для кого це важливо?
• Що буде, якщо цього не зробити?
• Хто може зробити це, крім мене?

Останнє питання у цій нехитрій вправі приводить нас до делегування. Передати завдання нескладно: достатньо знайти того, хто погодиться виконати його і зробить це не гірше за вас (а якщо й гірше, то це не буде мати надто великого значення).

Звичка 4: Мислення “win-win”

Після освоєння перших трьох звичок, Кові переходить до звички мислення у стилі “виграш-виграш”, яке допомагає будувати ефективні взаємини.

Автор наводить всього 6 типів взаємодії між людьми в спірних ситуаціях, але я назву дві найпопулярніших:

• “виграш-програш” (коли спір неможливо вирішити, поки хтось один не поступиться);
• “програш-програш” (класична ситуація “так не діставайся ж ти нікому”, коли обом сторонам легше втратити все, чим піти на компроміс).

Слово “компроміс” авторові зовсім не подобається. Він вважає, що компроміс позбавлений творчої складової і не розкриває потенціал сторін. Люди йдуть на поступки вимушено, втрачаючи при цьому ентузіазм і енергію. І якщо при “win-win” 1 + 1 = 2, то при компромісі 1 + 1 = 1½ або і того менше.

Спосіб взаємодії, до якого варто прагнути – це “виграш-виграш”. Але він стає можливим, якщо кожна з взаємодіючих сторін:

• є цілісною та зрілою особистістю, яка бере за основу принцип достатку (це означає, що людина не чекає, що в підсумку будуть задоволені і незадоволені, а мислить в ключі “всім усього вистачить”);
• будує відносини на довірі і взаємоповазі;
• прагне створити “партнерську угоду” на самому початку відносин (говорить про свої очікування, озвучує, що для неї важливо, цікавиться і уважно слухає очікування та побажання другої сторони).

Кові описує звички саме в такому порядку, в якому я наводжу їх тут. Але в реальності вони все тісно взаємопов’язані. Так, третій пункт з вищезгаданого списку безпосередньо відноситься до наступної навички.

Звичка 5: Спочатку зрозуміти, потім – шукати розуміння

Фундамент цієї звички – емпатичне слухання. Це означає, що ви не просто чекаєте, коли співрозмовник висловиться, і у вас буде можливість висловити свою точку зору.

Ні.

Це коли ви слухаєте його дійсно уважно, намагаєтеся влізти в його шкуру і зрозуміти, як він бачить ситуацію.

Засвоювати цю звичку легше за наступним алгоритмом.

1. Обрати місце і обставини, в яких ви з партнером будете відчувати себе комфортно, спокійно і безпечно.
2. Попросити співрозмовника висловитися по хвилюючому питанню щиро. Поки він буде говорити, слухати його дуже вдумливо, з максимальною концентрацією уваги.
3. Коли він закінчить, сказати “Чи правильно я зрозумів тебе …” і далі описати ситуацію так, як її бачить партнер, але своїми словами. Так ви формулюєте для себе точку зору партнера, і звіряєтеся з ним, чи правильно ви його зрозуміли.
4. Найімовірніше, партнер внесе правки в отриману картину, доповнить її значущими деталями. Зверніть на них увагу, НЕ намагайтеся шукати якісь контраргументи. Слухайте. Дайте йому завершити (все це про “Спочатку зрозуміти”).
5. Коли ви побачите ситуацію, що склалася його очима, щиро висловіться самі. Використовуйте “Я”-висловлювання, не звинувачуйте, говоріть чесно про те, що думаєте і відчуваєте, чому це важливо для вас.
6. Коли ви закінчите, спитайте у партнера, чи зрозумів він вас, за можливості – нехай розповість про те, як він вас зрозумів (а це про “потім шукати розуміння”). Внесіть корективи, якщо співрозмовник зрозумів вас не так, як ви очікували.

Так складеться загальна картина, яка веде до взаєморозуміння і ефективної подальшій взаємодії.

Звичка 6: Прагнення до синергії

Синергія – це пік взаємодії у стилі “виграш-виграш”, він сповнений творчості та мотивації. У вас бувало відчуття, коли ви, працюючи або спілкуючись з кимось, обидва заряджалися позитивною енергією? До яких результатів це призводило? Ось це і є синергія.

При синергетичній взаємодії результат сильно перевищує суму дій. Тобто, це коли:

1 + 1 > 2

Простими словами, об’єднавшись із кимось, ви можете отримати більш круті результати, ніж зробивши все те ж саме поодинці. Але щоб досягти цього, необхідно знати і активно застосовувати звички з першої по п’яту.

Стівен Кові наводить кілька “стовпів”, на яких базується синергія в особистому та професійному житті:

• довіряти і бути людиною, якій можна довіряти (з дитинства ми зустрічаємося з ситуаціями, де люди маніпулюють і використовують інших заради власної вигоди, але це не призводить до щасливого життя);
• шукати “третю” альтернативу (часто здається, що з будь-якої спірної ситуації не більше двох виходів, але це просто підсвідома спроба людей спростити собі життя. Варіантів безліч, варто тільки спробувати зрозуміти одне одного і спрямувати творчу енергію в потрібне русло);
• цінувати відмінності (в ефективному партнерстві дуже важливо не тільки те, чим ви схожі, але і те, чим ви відрізняєтеся. Класно знати і використовувати сильні сторони кожного партнера для досягнення ваших загальних цілей).

Звичка 7: Заточувати пилку

В останньому розділі книги про якості високоефективних людей автор показує принципи збалансованого самооновлення.

Що це означає?

Письменник підкреслює важливість постійного розвитку людини на чотирьох життєвих рівнях:

• тілесний
• духовний
• інтелектуальний
• соціальний.

Я розповідала про них і розвитку в них детально у статті про сфери життя людини і рекомендую вам прочитати її.

Головна думка тут в тому, що без щоденного маленького “апгрейда” себе не вийде повноцінно розвивати перші шість звичок. І якщо правильно розставити пріоритети і застосовувати ті інструменти, які я описала у цьому огляді, часу на цей апгрейд буде йти не так вже й багато, а користь – колосальна.

Мій відгук

На завершення хочу сказати, що після того, як я прочитала “Сім навичок високоефективних людей” Стівена Кові, моє життя дійсно круто змінилося. Тож це не просто пафосна фраза, написана на обкладинці цієї і ще тисячі книг.

Чи була це заслуга автора? Багато в чому. Він дає потужні інструменти розвитку особистості, задає домашку після кожного розділу книги, підкреслюючи, що саморозвиток – це важка робота над собою, а не просто читання книжки.

Не потрібно сподіватися, що ця або будь-яка інша книга дасть усі відповіді. Незважаючи на те, що багато речей у Кові ідеалізовані і не завжди можуть бути застосовані до реалій, книга дуже чітко вказує напрямок, а далі справа за вами.