Найважливіше, що потрібно зрозуміти про кризи, то це те, що криза – це не катастрофа. Це перехід з одного стану в інший. І так, він, як правило, супроводжується різними труднощами, але його мета – зробити нас краще, сильніше, чесніше одне з одним. Виправити те, що можна виправити. Прожити і відпустити те, що неминуче.

Про те, як справлятися з деякими важкими періодами, я писала у статті “Як налагодити стосунки з чоловіком“. Тут же перелічу самі кризи і чим вони одна від одної відрізняються.

Сімейні кризи в психології

Класична психологія дає досить просту і зрозумілу систему криз, засновану знаменитою американською психотерапевткою Вірджинією Сатир. Згідно з цією системою, кризи у відносинах сім’ї можна поділити на два види:

  • нормативні (ті, через які проходить практично кожна подружня пара);
  • ненормативні (ті, які трапляються не у всіх сім’ях).

Як і будь-яка типологія або класифікація, цей поділ умовний. Тим не менше, він дає загальне уявлення про сімейні кризи. По роках їх розкласти досить важко, тому краще орієнтуватися на інші “симптоми”, які описані нижче.

Нормативні кризи сімейного життя

Перші п’ять нормативних сімейних криз пов’язані з народженням і дорослішанням дітей, решта – частково з дітьми, частково з фізіологічними особливостями вікових змін подружжя.

  1. Вагітність і народження першої дитини. Часто ця криза збігається з першим роком спільного життя. Тобто, на тлі браку сну і часу на звичайні справи йде притирання різних поглядів на ведення побуту і способу життя в цілому.
  2. Дитина освоює і активно використовує мову. За теорією Сатир, батькам на цьому етапі доводиться по-новому подивитися на те, що і як вони обговорюють, наскільки готові відповідати на питання “чомучки”, на якість і кількість спілкування з малюком в цілому.
  3. Дитина стає школярем. Період, коли дитина йде в школу і освоюється в новому колі спілкування, дуже важливий, адже малюкові потрібно стати більш самостійним, навчитися виконувати нові життєві задачі.

Школяреві буває складно знайти однолітків, з якими йому хочеться дружити, плюс далеко не всі предмети легко даються. Він гостро потребує підтримки й уваги з боку сім’ї.

В цей же час подружжя теж переживає зміни традиційного укладу – домовитися про те, хто і коли буде відводити/забирати дитину зі школи, адаптуватися під якісь шкільні правила, допомагати з уроками.

  1. Підлітковий період. Тут теж маємо подвійну кризу.

З одного боку, підліток виявляє в собі “надздібності” – виявляється, він може мати свою думку, право вибору і право порушувати встановлені правила. З іншого боку, в цей же час, у одного або обох з подружжя може статися криза середнього віку.

І кожному в родині в ці моменти потрібні підтримка, увага і прийняття.

  1. Синдром “покинутого гнізда”. Діти подорослішали та з’їжджають від батьків. Подружжя відчуває спустошеність і тугу. Їм потрібно знову звикати до життя удвох.
  2. Нові дорослі члени сім’ї. Мова про той момент, коли діти заводять постійних партнерів, одружуються, і подружжю доводиться вибудовувати відносини з новоспеченими зятями і невістками.
  3. Клімакс у жінок. Для жінки це дуже нелегкий період, тим більше для дружини у шлюбі. Організм перебудовується, жінка стає більш чутливою, що може погіршити або вивести на поверхню якісь розбіжності всередині сім’ї.
  4. Знижується сексуальне бажання у чоловіків. У віці приблизно 60 років чоловік починає відчувати проблеми з потенцією, і це пригнічує його. Природно, його переживання позначаються на “погоді в будинку”.
  5. Бабуся і дідусь. Поява онуків, здавалося б, має тішити подружжя, але разом з цією радістю вони набувають нових для себе ролей. Чоловік і дружина повинні змиритися з тим, що рішення по вихованню приймають батьки дитини, а не вони самі. Це не легко.
  6. Смерть одного з подружжя. Втрата коханої людини стає ударом для іншого, навіть якщо ця подія прогнозована (наприклад, в результаті тривалої хвороби).

Ненормативні сімейні кризи

У цю категорію входять кризи, після яких сім’я або розпадається, або вже ніколи не буде колишньою.

  1. Зрада одного (або обох) подружжя.
  2. Домашнє насильство.
  3. Розлучення.
  4. Усиновлення або опікунство.

Не буду вдаватися тут у подробиці, лише скажу, що як нормативні, так і ненормативні кризи завжди дуже індивідуальні. Так, у них є подібності, і вони дозволяють психологам якось класифікувати ці кризи, але відмінностей теж дуже багато.

Якщо криза відчувається дуже гостро, найкраще рішення – звернутися до сімейного психотерапевта. Неупереджений погляд професіонала допомагає не просто побачити ситуацію з боку, але і знайти якісь опори всередині себе і всередині сім’ї. Наприклад, зрозуміти, що вас об’єднує або прийняти відмінності.