Я люблю плакати. Іноді так накочує, що можу розридатися без видимої на те причини. Відразу прокидається така жалість до себе, в голові крутяться думки про те, що світ несправедливий, так бути не повинно й взагалі все дратує. Але проходить 5 хвилин, плач поступово стає тихіше, я повертаюся до здорового глузду і здається, що все не так вже й погано – всі живі-здорові, є робота, друзі, улюблене заняття й взагалі, що я тут розкисла, пора готувати вечерю / вигулювати собаку / почався серіал (потрібне підкреслити). 

Що відбувається? Вирують гормони або мені дійсно погано та пора звертатися за допомогою до фахівців? Все це безпричинні сльози або стоїть покопатися в собі, щоб знайти зв’язок? 

“Плач, стане легше …” 

“Ридання послаблюють гіркоту мук” – говорив герой Шекспіра. А значить, що коли хочеться плакати без видимої причини, то можна сміливо пуститися у всі тяжкі, та так, щоб з хлюпанням і завиванням. Так а в чому тоді мука? Навколишні постраждають набагато більше, коли побачать мої червоні очі після подібної істерики. 

Тут же згадується Дарвін, який, чухаючи бороду (мені дуже хочеться, щоб він під час серйозних спічів так надавав собі ще більшої солідності), вигукує: “Сльози – це даремний побічний ефект в процесі еволюції”. Виходить, що якщо мені постійно хочеться плакати, то я просто підкорююсь таким собі інстинктам, які прийшли до мене від пра-пра-пра. 

Але коли важко на душі й хочеться плакати, то чомусь забуваються настанови великих, сльози з’являються самі та вже не знаєш як бути – стриматися або випустити їх на повну. Чи стане мені від цього легше? Чи змінить це ситуацію? Чи доречно це? 

Чому хочеться плакати: від печалі до радості 

Сльозами горю не поможеш? А ось лікарі та психологи говорять про зворотне. І регулярне проливання сліз допомагає оздоровитися фізично й психологічно. Через слізну рідину йдуть токсини, а також майже 90% бактерій. Японці вже давно використовують сльозотерапію в профілактиці неврологічних захворювань, де пролиті через дрібниці сльози діють краще, ніж фармакологічні препарати. 

Хочеться плакати без причини? Відмінно, можливо організм посилає сигнал, що йому пора звільнитися від зайвого стресу. Сльози – своєрідний вид катарсису, завдяки якому відбувається очищення від напруги, негативу. 

Кращий спосіб бути самим собою – не ховати емоцій. Весь час хочеться плакати – дай собі на це право. Адже неважливо, що подумають про тебе інші люди. Сльози не є ознакою слабкості. Навпаки, тільки смілива людина може не підтримувати стигмати й не відповідати забобонам інших. 

Часто мені хочеться плакати в моменти ностальгії, коли я згадую як все було і думаю про те, що так вже не буде. І добре, скажуть фахівці, адже буде по-іншому, ще краще. Але усвідомити це вийде тільки в момент спокою, прийняття ситуації, який наступає після плачу, коли рівень ендорфінів починає впевнено підвищуватися. 

Що робити якщо хочеться плакати? 

Перше, на що слід звернути увагу – чому постійно хочеться плакати. Варто придивитися до себе, чи існують об’єктивні причини, складаються відповідні ситуації. Чи настає полегшення після сліз, як довго воно зберігається. Іноді достатньо буде усунути фактор, що провокує плач – перестати спілкуватися з токсичними людьми, які доводять до істерики, змінити роботу, яка вганяє в постійний стрес. 

Якщо ж такі фактори відсутні, то можна спробувати зрозуміти мету сліз. Звернути на себе увагу, викликати жалість оточуючих, адже плач дорослого дуже часто є своєрідним криком про допомогу, якої соромляться просити. 

Що робити якщо сумно і хочеться плакати? Робити те, що хочеться. А після задуматися, чи дійсно необхідними були сльози. Може потрібна допомога фахівця, розмова з близькою людиною, йога або відпустка?