Ми звикли, що речі, які нас оточують, наші тіла, наші органи – все складається з матерії. Її можна відчути на дотик, запах, її можна побачити. Тому нам так важко повірити у всю ту «єресь», яку несуть енергопрактики про матеріальність думок, про енергію навколо нас і т.д. Наш мозок влаштований так, що він охоче віре у те, що може відчути п’ятьма основними органами чуттів. Тому не треба себе картати за те, що вам важко повірити у щось «надзвичайне» – то все ваш мозок-матеріаліст.

Але давайте з вами звернемося до фізики. Фізика – це наука, яку важко спростувати. Вірніше, ми звернемося до розділу фізики, який, на мою суб’єктивну думку, найцікавіший з усього, що нам може запропонувати ця точна наука. Квантова механіка. Це розділ фізики, який вивчає світ елементарних частин. І ось саме ця наука чітко доводить, що матерія – ніщо, першоджерело – це енергія.

Квантова механіка на практиці

Погляньте зараз на свою ліву долоню. Тверда, непрозора, має чіткі контури. Уявіть, що це екран вашого телефону і двома пальцями правої руки ви починаєте наближати зображення «екрану».  Спочатку ви побачите клітини шкіри. Продовжуйте зумити. Тепер ви бачите молекули, навіть ниточки ДНК стали помітні.

Тепер давайте ще збільшимо масштаб. Ви бачите перед собою атоми, з яких складаються молекули. З цих атомів складається все, що нас оточує. Але не зупиняйтеся! Збільшуйте масштаб. Ось тут починається найцікавіше. Тепер ви бачите структуру атому – ядро, навколо якого обертаються електрони. Стривайте! А що ж це між атомом і орбіталю електрону? Порожній простір. Щоб вам  простіше було уявити масштаби цих відстаней, якщо ядро атома збільшити до розміру яблука, то електрон буде розміром з піщинку і знаходитися на відстані ДВОХ!!!!!! кілометрів.

Оце все, що є між електроном і ядром, насправді не порожній простір. Ця відстань заповнена енергією. І про це розповідає наука. І ось тут має приходити розуміння, що абсолютно все має свою енергію.

Механізм матеріалізації думок

Якщо почати занурюватися у питання глибше, стає зрозумілим, що все матеріальне має своє енергетичне поле. І кожного дня ми маємо справу саме з енергетичним простором інших людей, речей, явищ. Виникає логічне питання: а чим відрізняється енергетичне поле людини і, наприклад, табуретки. Людське поле наділене свідомістю. Ось чому ми здатні уловлювати настрій (читай, енергетичні коливання) людей і ніколи не уловлюємо настрій табуретки. Бо в табуретки не має думок, не має емоцій, не має живих клітин.

Я вивчала квантову механіку через книжки, науково-популярні фільми та спеціальні ютуб-канали протягом 15 років. Звичайно, всі ці знання аматорські і не мають нічого спільного з науковими працями. Але їх достатньо, щоб спробувати пояснити матеріалізацію думок.

Коли в нас виникає думка, це схоже на імпульс. Є прилади, які здатні вловити цей імпульс і є експерименти, що це доводять. Якщо щось можна поміряти (наприклад, імпульс), це каже про те, що є енергетичне коливання. А це вже цілком матеріальна річ. А тепер уявіть, що кожного разу, коли ця ж сама думка приходе в голову, імпульс стає ще сильнішим. Енергетичний простір навколо нас буквально починає коливатися на частоті вашої думки. І ще треба додати, що в мозку починає прокладатися новий нейронний зв’язок між клітинами кожного разу, коли ви думаєте одну й ту саму думку.

До речі, дію цього механізму можна відслідкувати на якихось негативних сценаріях. Чому? Бо наш мозок приділяє більше уваги саме негативним сценаріям. Якщо ви думаєте про те, як погасити борг. Ви схвильовані і борг це негативна емоція. Але цю думку ви думаєте раз за разом. Починає формуватися нейронний зв’язок в мозку, а енергетичне поле цієї думки починає впливати на вас і поступово матеріалізується. Зрештою, борг стає ще більшим бо ваша думка – це борг. Це дуже примітивний приклад, але так воно і працює.